кілька рецензій:
Юлія Половинчак писав:
Автори розглядають соціальні мережі в якості інструменту – але не для тих функцій, що призначили для них їх винахідники, у книзі йдеться, головним чином, про використання соціальних медіа в якості інструментів для війн.
Війни, описані в книзі, звісно, різні – від підліткових протистоянь, до «розбірок» вуличних банд чи наркокартелів, реалізації виборчої кампанії (так, загалом Трампа – чому це багатьох аж так напружило, судячи з відгуків, мені не зрозуміло: ця кампанія дійсно стала еталонною з точки зору мобілізації електорату); механізмів рекрутингу до ІДІЛ, способів медійного протистояння Держави Ізраїль та Хамасу, ведення гібридної війни Росії проти Західного світу чи України.
Проблема в тому, що соціальні мережі дуже швидко із забавки гіків стали не просто мільярдними бізнесами, це ще нічого, вони стали надсерйозним важелем політики. Автори, з одного боку, механізми впливу соціальних мереж вбачають у людській психології (потреба знаходити спільноти, залежність від схвалення) і в цьому контексті пропонують цікаве пояснення сучасної популярності конспірології (людям подобається відчувати себе жертвою і водночас сміливим викривачем підступних підставте-сюди-кого-треба). З іншого боку – вказують на цікавий факт: залежність світу від по суті комерційних підприємств, корпоративні власники яких дбатимуть у першу чергу про цифри у річному звіті. Плюс, що важливо: люди, які приймають ключові рішення щодо функціонування соціальних мереж – це, як правило, технарі із світлими головами, відразою «до політики» і готовністю «фіксити» технології там, де треба приймати рішення якраз політичні, а не технологічні.
В результаті людство зіткнулося із надсерйозним викликом і поки захлинається у продукованій маніпуляторами комунікації – щоденні новини залишають відчуття потоку селю, яким накриває зусібіч. Є, втім, підозра, що людство завжди було таким притрушеним, просто сучасні комунікаційні технології унаочнили масштаб і, що сумніше, дозволили пласкоземельникам різного штибу згуртуватись. Так, автори розглядають кілька кейсів протистояння, але їх не так багато, вони не надто дієві і переконливі, принаймні на рівні протидії держав позасистемним гравцям типу того ж ІДІЛу чи Хамасу. Самоорганізація для боротьби із засиллям маніпуляцій розглянута не надто детально, наприклад, про роботу Bellingcat хоч і згадується, але досить побіжно.
Звідсіля досить депресивне відчуття того, що головні суспільні бенефіціари цих винаходів – малоприємні типи, від фанатиків із середньовічним світоглядом, до скаженої бензоколонки по сусідству, здатні продукувати лише ненависть і хаос, зате успішні у використанні західних ідей, щоб підважувати світ винахідників із середини.
Харламова Оксана писав:
"...Інтернет перетворився на колосальне інформаційне поле битви, перекресливши століття усталених уявлень про таємне та явне."
Інтернет, соціальні мережі є невід'ємною частиною сьогодення. Ми не просто шукаємо потрібну інформацію чи спілкуємось, ми живемо, мріємо, думаємо у кіберпросторі, не задумуючись про те, що викладаємо у мережу всі свої дані, що поширюємо на своїх сторінках фейкові новини і відповідаємо на провокуючі дописи тролів. Якщо хочете поглянути на світ Інтернету "з темної сторони" - тоді ця книга для вас.
Автори 5 років присвятили темі війни у соцмережах: тут і безліч прикладів з історії, інтерв'ю з людьми з різних куточків світу, власне розслідування для отримання доказів. Книга дуже насичена, кожен абзац несе нову інформацію, тож читати доводиться повільно та вдумливо.
Розпочну з того, що справило враження. Початок книги дуже захопливий через екскурс в історію створення винаходів, які змінювали життя людства: від створення друкарського верстата Гутенберга, винайдення абетки Морзе, першого телефону і до зачатків Інтернету. Основний посил був у тому, що всі ці винаходи люди використовували, на жаль, щоб розпочати воєнні дії.
Абсолютно доступно автори розповідають про створення і розвиток соціальних мереж, розбираючи на деталі політичне, економічне, суспільне життя в різних куточках планети. Цікавий факт, що кожна держава сама визначає, що допустити на терени Інтернету в своїх кордонах, а що - ні. В цьому дуже відзначився Китай, де мешканці живуть в інформаційному просторі, який майже відмежований від іншого світу.
Ми детально дізнаємося про усі хитрощі, які задіяв Дональд Трамп, щоб перемогти у президентських виборах (а зробив це саме завдяки соцмережам).
Автори не оминули Росію та її інформаційну війну, яку вона успішно веде по всьому світу, і найкраще застосовує саме проти України.
Дуже багато матеріалу в книзі відведено терористичному угрупуванню ІДІЛ, бо вони активно вели війну не лише наявно, а й в соціальних мережах.
Та основне, що в Інтернеті зараз занадто багато брехні, яку часто дуже важко відрізнити від правди. Над цим працюють сотні людей-найманців, щоб поширювати гнів, суперечки, образи, зневіру. Автори в останньому розділі дають поради, як захиститися самим та захистити своїх близьких.
Хоч книга і важлива, подає масу потрібної інформації, та все ж має, як на мене, декілька недоліків.
Більшість матеріалу у книзі крутиться навколо Трампа та виборів 2016 року, і це втомлювало і дратувало, коли вже наче зачепили нову цікаву тему, і тут - на тобі - знову Трамп.
Інколи теми повторяли одна одну, додаючи один новий факт, та все ж було нудно місцями.
Книга просто "кричить" про те, що Інтернет - це зло, і він призведе до повстання машин, і всіх нас чекає прихід до влади штучного інтелекту (так-так, сюжет "Термінатора" дуже добре описаний в одному з розділів). Саме це нагнітає, тому читається з неприємний осадом і тривожністю.
Хоч і є декілька мінусів, та книга варта уваги, щоб зрозуміти, у якому світі ми живемо і саме від нас залежить його майбутнє. Інформація корисна і змусить надалі більш обережно і перебірливо жити у новинах мережі.
