Про витоки довгої і безславної історії переходу українських парафій в Канаді до московської церкви

Відповісти
Аватар користувача
San-Frankivsko
VIP
VIP
Повідомлень: 3068
З нами з: 16 березня 2014, 13:27
Звідки: Івано-Франківськ -> MTL
Дякував (ла): 245 разів
Подякували: 529 разів

Про витоки довгої і безславної історії переходу українських парафій в Канаді до московської церкви

Повідомлення San-Frankivsko »

Нещодавно мала розмову з коліжанкою-вчителькою про те, що саме викладають в українських школах щодо історії ранньої хвилі переселення українців до Канади. Дізналася, що таки згадують про Єленяка і Пилипова. Розповім сьогодні сумну історію, про яку не розповідають учням. А вартувало б, бо з неї можна зробити чимало висновків.

Відсутність організованого церковного життя і постійної духовної опіки в перші роки українського життя в Канаді ставили під загрозу цілісність української громади (я про це вже згадувала у попередніх розповідях).

Але поясню трохи детальніше. Насамперед, коли йде мова про характер цієї ранньої хвилі еміґрації, про самих поселенців, які покинули Старий край перед і в перші роки нового століття - ХХ-ого, то слід розуміти, що заледве чи багато з них були свідомі свого національного, етнічного походження. Тай й що таке національне походження в розділеній Україні. Вони піддані Австро-Угорщини, в кращому випадку ідентифікували себе русинами, але здебільшого, просто- тутейшими. Про явище русинства і маніпуляцій довкола нього москвофілів, мабуть, варто колись окремо розповісти, бо це відіграло свою гірку роль в історії українських поселенців в Канаді. Але про це іншим разом.

Отже, наші люди їхали через світи з досить умовним розумінням того, хто вони і якого роду. Осідали у малозаселених, а часом цілком безлюдних теренах, дезорієнтовані цими новими умовинами життя, під стресом постійної напруги в цих обставинах вижити, прогодуватися з родиною. Врешті, спраглі якогось авторитету, духовної опіки в знайомому обряді, та навіть простого людського контакту. Так от, цією відсутністю і невпорядкованістю релігійного життя і гарячою потребою духовного провідництва користувалися недоброзичливці. З одного боку, вище духовенство УГКЦ не поспішало посилати своїх місіонерів в такі далекі незвідані терени, з іншого, католицька церква в Канаді, за якою стояло сильне французьке лоббі, також не вітала конкурентів. Цю ситуацію на свою користь (як це завжди буває) використали православні місії з російської церкви, на той момент ще щедро спонсоровані з царської казни. Російські місіонери прибували з відносно близької Аляски. Демонструючи свою близькість до народу, доступність, подібність і пропонуючи оте таке жадане церковно-громадське житти (бо для українців церква-це спільнота, це справа цілої родини, а через неї цілої громади) московські попи і монахи сіяли чвари і розбрат серед наших людей. Збереглося немало свідчень про міжусобиці в громадах серед українців, підбурюваних сторонніми силами, деякі історії завершувалися судовими процесами і скандалами.

Подібна історія спіткала найдавнішу українську церкву в Канаді, парафіяни якої належали до поселень в околицях Стар у Альберті. Парафія Преображення Господнього була заснована в пізніх 1890-их рр. групою ранніх емігрантів з Калущини, серед яких той таки Іван Пилипів. Церква, будівництво якої завершено у 1899 році оригінально була створена як греко-католицька, проте в ранніх 1900-их роках частина вірян виявила бжання перейти в православну віру, приводом до чого стало побутова сварка всередині громади. Якийсь час церква слугувала обидвом групам, та хиткий мир не був тривалим. Колотнечею скористалися представники російської православної місії, які прибули з Аляски. Так, невдовзі, сусіди опинилися в суді по два боки. Справа дійшла до найвищої на той час в Канаді судової інстанції — Верховного суду у Лондоні, який прийняв рішення на користь православних, з тим, щоб оригінальна католицька громада отримала компенсацію у розмірі половини коштів, які пішли на будівництво храму. Найбільша іронія цього випадку полягає у тому, що кошти, які було витрачено на самі лише судові витрати покрили б будівництво кількох церков. Основним двигуном усього цього процесу був горезвісний Іван ПилипОв, тепер герой російської православної церкви.

Для розуміння - будівництво церкви для ранніх українських еміґратів було вельми коштовною справою, ціллю, на яку селяни віддавали чи не останні свої кровю зароблені доляри.

Але повернімося до нашої історії, Греко-католицька частина громади в Стар не зневірилася і через кілька років у містечку Пено всього в кількох кілометрах від попередньої святині таки постала нова церква Успення Матері Божої - українська. Вона по сьгодні є частиною Едмонтонської Єпархії Української Католицької церкви в Канаді.

А що стосується історій зі скандалами і судами всередині громади, то згаданий вище випадок не був винятком, а радше, доволі поширеною практикою, ба більше, послужив прецедентом. Подібна доля спіткала ряд парафій, де віряни, часто вихідці з одного села Галичини чи Буковини враз опинялися по різні боки барикади, звідки, забуваючи про усі християнські заповіді вели запеклі баталії, з яких врешті користала третя строна. Вгадайте яка… Деякі історії тягнулся роками, знекровлюючи українську громаду і роблячи її ще більш вразливою до сторонніх впливів.
До слова, доля колеги Пилипіва по тій першій мандрівці українців до Канади - Василя Єленяка - склалася зовсім іншим чином. Він з жінкою Анною (з дому Рожко) стали одними із фундаторів та довголітніми парафіянинами і меценатами Української Католицької церкви Різдва Богородиці в містечку Чипмен, Альберта. Церква діє до нині. Мала за честь там бути.

Ось така історія про двох вихідців з одного села, двох символів усієї української емгріацій в Канаді, чиї долі і вплив на громаду такі різні.

pilipiv.jpg
pilipiv.jpg (18.39 Кіб) Переглянуто 1408 разів
Іван Пилипів 1859-1936


elinyak.jpg
elinyak.jpg (10.29 Кіб) Переглянуто 1408 разів
Василь Єленяк ( 1859- 1956)


130244859_4035559223139219_5189147877447597179_o.jpg
Російська православна церква Преображення, Стар-Една, Альберта. Друга церква парафії, 1913 року
(церква перших українців в Канаді)



130523630_4035559229805885_7781911050597346913_o.jpg
Українська католицька церква Різдва Богородиці в Чипмен, Альберта (1916р) Парафія, яку розбудовував Василь Єленяк


130461134_4035559143139227_1718128388859365321_n.jpg
130461134_4035559143139227_1718128388859365321_n.jpg (50.7 Кіб) Переглянуто 1408 разів
Надгробок Івана Пилипіва на парафіяльному цвинтарі в Стар Една


130482532_4035559153139226_2399028522493034669_n.jpg
130482532_4035559153139226_2399028522493034669_n.jpg (50.41 Кіб) Переглянуто 1408 разів
Нагробок Василя Єленяка на парафіяльному цвинтарі в Чипмен



Автор - Ustia Stefanchuk
Українець не той, у кого батьки українці...
а той, у кого діти українці!...
"РАЗОМ ДО ПЕРЕМОГИ" - збірка від Комітету допомоги Україні (Монреаль)
Відповісти

Повернутись до “Історія Української Канади”