Роздуми за переїзд чи Ваш досвід еміграції. Поділиться)
Додано: 22 червня 2016, 17:33
Вітаю всіх.
Я із Харкова, маю сина 1,7 років та дружину.
Віднедавно не маю роботи, через анексію Криму та війну, робив у компанії що постачала промислове обладнання (КИП, електрику (високовольтне) та інше), та сидячі останні 4 місяці у декреті розмірковую за майбутні "рухи" у напрямку життєвих планів.
Прошу у Вас поділитись досвідом, надати тез для роздумів та скорегувати хід моїх думок.
Буду дуже вдячний за те)
Враховуючі відносну вільну дорогу у майбутнє та стартовий капітал (100К дол) чи то за для побудування власної справи в Україні чи за для стартового капіталу для еміграції та адаптації на перший час, прошу поради у наступному:
Вважаю, що у Харкові а так само у східній та центральній Україні у найближчий час буде стогнація регіону через розрив бізнес відносин з раісією та теоретично припиненням контрабанди. Тому плани на залишитись на батьківщіні якось розмиті.
Гадали з дружиної за переїзд у центральну чи західну Україну, але в такому випадку не буде того якісного стрибку який можна отримати у рівні життя, якщо влаштовуватись на новому місці поза Україною.
Щоб Україна в кращому випадку досягла рівня теперешньої Польщі потрібно років 20-25. А це сину 27, а нам з дружиною 56.
У цивілізованих країнах, маючи бажання розбудови власного бізнесу та якщо мине адаптація і буде місцева мова, розпочати власну справу легше та прогматичніше ніж битись з системою, пливти проти течії та робити це вдома.
Але не маючи плану еміграції не хочу навіть смикатись, тому що знаю це буде боляче.
Зара розмірковую на рахунок країни це швидше за все Словатчина, чи Польща, Латвія може навіть Канада. Є ще можливість бізнес еміграції Словенія.
Чи варто взважувати + та мінуси чи треба прив*язуватись до вже існуючих контактів, знайомих, друзів які вже там мешкають, та порадою допоможуть зменьшити час на адаптацію? Що по-перше при виборі напрямку?
Також на рахунок професії, поки не можу остаточно вигадати чому крім мови країни переїзду, вчитись у професійному плані вдома?
Курси масажу, перукарства, кухаря?
Чи може налагоджувальник верстатів з ЧПК (ЧПУ)?
Може на оператора крану вивчитись?
Також не відкидаю можливості влаштуватись у компанію, що виробляє зрозумілу мені промислову продукцію, ближче трансформатори, реактори за для компенсацій у кабельних мережах, та для якої міг би бути цікавим український ринок, та будувати дилерську мережу для них в Україні?
Чи подібній компанії немає потреби у співробітнику безпосередньо у рідній країні, а такого хотіли би бачити наприклад у Києві?
Хоча їхати звісно не хочеться, цікаво спостерігати як змінюється Харків, Україна. Повільно але все ж таки позитивні, хоча і не системні зміни є. Але коли натикаєшься на подібні випадки то прагматизм бере гору та розумієшь що треба.
Ось такі думки мене бентежать останнім часом.
Прошу у Вас пораду, цікавлять Ваші думки на цей рахунок, враховуючі досвід, емоції.
Підкиньте інформації за для розміркування.
Маю потребу розставити акценти.
Дуже вдячний.
Я із Харкова, маю сина 1,7 років та дружину.
Віднедавно не маю роботи, через анексію Криму та війну, робив у компанії що постачала промислове обладнання (КИП, електрику (високовольтне) та інше), та сидячі останні 4 місяці у декреті розмірковую за майбутні "рухи" у напрямку життєвих планів.
Прошу у Вас поділитись досвідом, надати тез для роздумів та скорегувати хід моїх думок.
Буду дуже вдячний за те)
Враховуючі відносну вільну дорогу у майбутнє та стартовий капітал (100К дол) чи то за для побудування власної справи в Україні чи за для стартового капіталу для еміграції та адаптації на перший час, прошу поради у наступному:
Вважаю, що у Харкові а так само у східній та центральній Україні у найближчий час буде стогнація регіону через розрив бізнес відносин з раісією та теоретично припиненням контрабанди. Тому плани на залишитись на батьківщіні якось розмиті.
Гадали з дружиної за переїзд у центральну чи західну Україну, але в такому випадку не буде того якісного стрибку який можна отримати у рівні життя, якщо влаштовуватись на новому місці поза Україною.
Щоб Україна в кращому випадку досягла рівня теперешньої Польщі потрібно років 20-25. А це сину 27, а нам з дружиною 56.
У цивілізованих країнах, маючи бажання розбудови власного бізнесу та якщо мине адаптація і буде місцева мова, розпочати власну справу легше та прогматичніше ніж битись з системою, пливти проти течії та робити це вдома.
Але не маючи плану еміграції не хочу навіть смикатись, тому що знаю це буде боляче.
Зара розмірковую на рахунок країни це швидше за все Словатчина, чи Польща, Латвія може навіть Канада. Є ще можливість бізнес еміграції Словенія.
Чи варто взважувати + та мінуси чи треба прив*язуватись до вже існуючих контактів, знайомих, друзів які вже там мешкають, та порадою допоможуть зменьшити час на адаптацію? Що по-перше при виборі напрямку?
Також на рахунок професії, поки не можу остаточно вигадати чому крім мови країни переїзду, вчитись у професійному плані вдома?
Курси масажу, перукарства, кухаря?
Чи може налагоджувальник верстатів з ЧПК (ЧПУ)?
Може на оператора крану вивчитись?
Також не відкидаю можливості влаштуватись у компанію, що виробляє зрозумілу мені промислову продукцію, ближче трансформатори, реактори за для компенсацій у кабельних мережах, та для якої міг би бути цікавим український ринок, та будувати дилерську мережу для них в Україні?
Чи подібній компанії немає потреби у співробітнику безпосередньо у рідній країні, а такого хотіли би бачити наприклад у Києві?
Хоча їхати звісно не хочеться, цікаво спостерігати як змінюється Харків, Україна. Повільно але все ж таки позитивні, хоча і не системні зміни є. Але коли натикаєшься на подібні випадки то прагматизм бере гору та розумієшь що треба.
Ось такі думки мене бентежать останнім часом.
Прошу у Вас пораду, цікавлять Ваші думки на цей рахунок, враховуючі досвід, емоції.
Підкиньте інформації за для розміркування.
Маю потребу розставити акценти.
Дуже вдячний.
