Куренівська трагедія - помста Бабиного Яру
Додано: 13 березня 2018, 22:19
я довго не знав про Куренівську трагедію. взнав тільки десь чи то в 2011 чи то в 2012 - та й то від співробітника. люди по інерції видно боялись про це говорити. але більшість просто продовжувала не знати.
в совєтах як відомо життя було супер, все було добре і всього було достатньо. не було подвійної моралі, блату скрізь де тільки можна, не було переслідувань за інакомислення, таборів в Сибірі, психіатричних клінік, соціальної ізоляції для "ворогів народу". не було і техногенних катастроф - якщо людей недостатньо багато, то їх можна залякати, витравити страхом спогади, підмінити історію.
було все настільки добре, що з совєтів ніхто не хотів їхати. тобто випускали тільки ідейно оброблених або підготовлених. всі хто жив при совєтах тихо знають це. і це "тихо" це та психологічна рефлексія страху перед чекістами...
знайшов змістовну статтю про Куренівську трагедію
в совєтах як відомо життя було супер, все було добре і всього було достатньо. не було подвійної моралі, блату скрізь де тільки можна, не було переслідувань за інакомислення, таборів в Сибірі, психіатричних клінік, соціальної ізоляції для "ворогів народу". не було і техногенних катастроф - якщо людей недостатньо багато, то їх можна залякати, витравити страхом спогади, підмінити історію.
було все настільки добре, що з совєтів ніхто не хотів їхати. тобто випускали тільки ідейно оброблених або підготовлених. всі хто жив при совєтах тихо знають це. і це "тихо" це та психологічна рефлексія страху перед чекістами...
знайшов змістовну статтю про Куренівську трагедію
Через відходи цегляного заводу, котрі не просто залили 30 гектарів площі, а й поховали під собою житлові будинки та людей, навіть змінили на певний час маршрути літаків, аби з ілюмінаторів не було видно справжніх масштабів катастрофи, що сталася 13 березня 1961 року. Тоді вранці на підприємстві прорвало дамбу, і маса пульпи ринула донизу. Початкова висота валу сягала 14 метрів, дивом руйнівний потік не зачепив Кирилівської церква на своєму шляху. За 10 хвилин селевий потік дістався Куренівки, де накрив собою 68 будинків, 13 адмінприміщень та дитячий садочок . Швидкість багнюки рівнялася швидкості бігуна – 18 км/год. Потік перевертав і відносив автомобілі, автобуси, трамваї, під ним падали елетростовпи, а Копилівський цвинтар повністю потонув. Не залишилося і сліду від трамвайного депо, залило і пошкодило стадіон "Спартак".
....
Радянська влада визнала жертвами 147 осіб, тоді як дослідники говорили про півтори тисячі загиблих. Щоб приховати справжні масштаби, в багатьох документах змінювали причину і дату смерті.
....
Кияни одразу назвали трагедію помстою Бабиного яру. До Другої світової війни там планували парк розваг, а коли розбудовували повоєнний Київ – вирішили зводити задумане просто на могилах. Офіційно ж причиною аварії назвали помилки в проектуванні дамби, котру просто не зміцнили бетоном. Винними у трагедії визнали шістьох стрілочників – двох проектувальників з Москви і чотирьох керівників київського будівельного управління, а матеріали суду згодом знищили. Висновки Держкомісії до 1990-х років тримали під грифом "таємно".